23 жовтня був насиченим днем для Сергія Шойгу, міністра оборони РФ й власника зірки героя Росії. Він розповідав керівникам оборонних відомств США, Великобританії, Туреччини та Франції про “брудну бомбу”. Як виявилося, генерал Шойгу запідозрив, що Україна використає проти Росії ядерну бомби, якої в принципі на території України не існує.
На ці події мусив відреагувати український президент Володимир Зеленський, припустивши, що Шойгу таким чином готує, власне, використання ядерної зброї Росією. Втім, не треба забувати, що крім ядерної зброї, в РФ є також хімічна зброя, свідчення використання якої були помітні в сирійському конфлікті, та інші види заборонених боєприпасів.
Вже наступного дня після доби насичених телефонних розмов Шойгу, очільник МЗС України Дмитро Кулеба мусив запевняти агенцію ядерної безпеки МАГАТЕ в тому, що Україна не має ядерної зброї, а тому й ні за яких обставин не зможе її використати. В якості гарантій, Кулеба запросив експертів МАГАТЕ до України, щоб ті пересвідчилися, що ніякої програми збагачення урану у військових цілях в Україні не існує.
Всі ці події свідчать про кілька важливих речей. По-перше, вже навіть сам міністр оборони РФ Сергій Шойгу мусить займатися поширенням фейкових наративів, адже вже ні головний російський дипломат Сергій Лавров, ні численні посли РФ за кордоном, ні тим більше кремлівський лідер Володимир Путін не мають жодної довіри Заходу. До цього, функції генерала Шойгу не включали в себе роботу на ниві поширення кремлівської пропаганди.
По-друге, поведінка Шойгу та його розмови про “брудну бомбу” свідчать про слабкість Росії, небезпеку якої визнають на вищих шаблях кремлівської ієрархії. Кремль не знає відповіді на запитання про те, як йому програти війну так, щоб залишити хоча би якісь аргументи для внутрішньої аудиторії, котрі би дозволили Володимиру Путіну та його команді лишитися при владі.
По-третє, слід говорити і про паранойю Кремля. Розуміючи, що до 1994 року та підписання Будапештського меморандуму Україна мала власний арсенал ядерної зброї, Москва переживає, чи не відродить Україна власну ядерну програму, на яку тепер вже Захід просто закриє очі, бо розуміє, що надати обіцяні Будапештським меморандумом гарантії безпеки повною мірою він не може.
Потенційна розробка української ядерної програми в очах Москви – таке саме лихо, як і вступ України до НАТО, тому спротив іде шалений. Втім, Україна – відповідальний партнер міжнародного співтовариства й розробкою власної ядерної програми не займається. Ця програма існує лише в хворобливій уяві кремлівських пропагандистів.
Наратив про “брудну бомбу” почала тиражувати російська преса. Так, інтернет-сайт “РБК” написав про підготовку Києвом “кривавої провокації” – саме цей вираз було вжито. Газета “Комерсант” на головній сторінці весь день 24 жовтня тримала новини навіть не про “брудну бомбу”, а про “брудні бомби”, в множині, які нібито можуть бути присутніми в українському арсеналі зброї. Доповнюючи цей наратив, “Комерсант” написав про готовність російської армії окупувати Миколаївську, Одеську та Дніпропетровську області. Газета “Ведомости”, у свою чергу, написала про розмову про “брудну бомбу” між Шойгу та міністром оборони Туреччини Хулусі Акаром, підкреслюючи, що Туреччина – надійний союзник Росії в Чорноморському регіоні, що вочевидь не відповідає дійсності. Турецький лідер Реджеп Таїп Ердоган неодноразово запевняв українського лідера Володимира Зеленського в повній підтримці.
Варто звернути увагу на час, в який з’явився та набув поширення російський наратив про “брудну бомбу”. Відбувається зміна політичного керівництва Британії – новим лідером Консервативної партії став колишній міністр фінансів Ріші Сунак, котрий і очолить британський уряд. Крім цього, наближаються листопадові вибори до Сенату США, де українське питання також частково є електоральним фактором. Тема “брудної бомби” задумана як ін’єкція кремлівських ідей про Україну в контекст глобальної геополітики.
Вся справа в тому, що в Збройних сил України достатньо зброї, аби перемогти у війні й очистити українську територію від армії РФ. Для цього не потрібна ні “брудна бомба”, ні хімічна зброя, ні біологічна зброя, ні жоден з видів заборонених боєприпасів. Маючи збройну підтримку зі сторони країн НАТО, Україна цивілізованими, правовими методами ведення війни готова здобути перемогу, про що свідчить оцінка як Пентагону, так і Міністерства оборони Великобританії.
Загострення російської риторики сталося на фоні побоювань Кремля над наслідками втрати контролю над Кримом, впритул до якого наближається українська армія. Початок втрат українських територій, котрі РФ контролювала до 24 лютого, свідчитиме про навіть не частковий, а повний провал планів Володимира Путіна щодо проведення переможної “спеціальної воєнної операції”.
Крім цього, зайвими розмовами, що потребують додаткових дипломатичних консультацій, Кремль намагається дещо уповільнити хід війни, сподіваючись на те, що економічна криза – інфляція, безробіття – підірвуть обороноздатність України. Крім того, в Міністерства оборони РФ є й тактичні завдання – організувати лінію захисту навколо Херсону, котра би могла стримати український наступ в разі втрати контролю росіян над цим містом. Як свідчить аналіз публікацій у соцмережі Twitter, РФ активно наповнює оборонним потенціалом Донецьк та Луганськ, готуючись до битв за ці міста. Тому Москва, відволікаючи увагу на розмови про “брудну бомбу”, хоче виграти час.
Україна дійсно має зобов’язання перед своїми міжнародними партнерами вести війну цивілізованими способами й не робити несподіванок, що йдуть в розріз із нормами міжнародного права. Але це – не слабкість, а сила України, адже в обмін на такі зобов’язання Міноборони України отримує повномасштабні програми оборонної допомоги від цілої коаліції країн.
В кінці кінців, мова йде також про те, що Москва шукає будь-яких способів звинуватити Україну в тому, що вона теж порушує правила війни, як це неодноразово і зробила російська армія. Москва боїться, що Україна не просто переможе, а зробить це чисто і впевнено, без порушення правил. Тоді всі гріхи війни, здійснені армією РФ, стануть ще більш очевидними.
Матеріал підготовлено за допомогою сервісу моніторингу Attack Index
Оригінал статті опубліковано на Obozrevatel.com за посиланням
