Колеги з ряду українських ЗМІ підготували статті які демонструють та розвінчують роботу російської пропаганди РФ. Нова добірка в циклі матеріалів, підготовлених за допомогою сервісів LETSDATA та Attack Index, стосується фейків про відступ військ РФ з Херсону та супроводжуючих її проблем в інформаційній політиці.
Втрата Херсона: як так могло статися? Нові виклики для російської пропаганди
Зараз, після звільнення міста Херсон від російських загарбників, саме час поговорити про те, які наративи російська преса пропонуватиме росіянам у майбутньому, адже для багатьох із них є великим питанням – як так могло статися, що ще наприкінці вересня Кремль «прийняв» Херсонську область до складу РФ, а вже в листопаді втратив контроль над цим обласним центром південної України.
Цими подіями одним махом руйнується і міф про «переможну російську армію», і міф про те, що «Херсон – це питомо російське місто», і міф про те, що «ЗСУ здатні звільняти лише невеликі села й містечка, не вміючи воювати на великі міста». Тому російська пропагандистська машина матиме реагувати на ці інформаційні виклики.
Крім херсонської теми, є й низка інших викликів для інформаційних стратегів Кремля. Російські пропагандисти вже почали систему роботу із заперечення злочинів, котрі російська армія вчинила на території Київської області, зокрема в Бучі, а також в інших українських населених пунктах. Крім цього, Кремль хотів би показати, що Київ відмовляється домовлятися про закінчення війни дипломатичним шляхом, адже український уряд є «неонацистським режимом», принципово неготовим для компромісів.
Наразі можна спробувати спрогнозувати, які міфи, наративи, меседжі могла би запустити російська пропагандистська машина в майбутньому. Адже краще попередити появу цих фейкових наративів, аніж потім витрачати час та зусилля, щоб їх спростувати. Для цієї роботи використано аналітичний продукт Attack Index, що його готує група Index Systems на базі сервісу моніторингу та автоматизованого визначення інформаційних загроз attackindex.com.
1. Фейки про злочини ЗСУ
Російські пропагандисти, ймовірно, почнуть розповідати, що ЗСУ так само вчиняють військові злочини проти мирного населення, як це робить російська армія. Наратив може бути побудовано навколо такого моменту в операціях зі звільнення окупованих міст, як первісна стабілізація. Як ми знаємо, заходячи до деокупованого міста, українські військові одразу починають роботу зі стабілізації ситуації в місті, а одним з алгоритмів стабілізаційного періоду є пошук та арешт колаборантів. Російська пропаганда саме цей момент і може подати як «знущанням над цивільним населенням», «знущання над власним населенням». Щоб уникнути цих маніпуляцій, варто в міжнародній комунікації підкреслювати, що ЗСУ ведуть війну цивілізованим, правовим способом, дбаючи про права мирного населення та захищаючи його у відповідності до Конституції та законів України.
2. «Українська армія – це армія м’ясників»
Слід чекати, що російська машина пропаганди звинуватить ЗСУ в тому, що українська армія не дає відійти російським військовим, коли ті відступають. І от, мовляв, «українська армія – це армія м’ясників», спробує заявити пропаганда РФ. В цьому наративі важить те, що насправді Міноборони РФ може звернутися з офіційною нотою до командування ЗСУ й попросити про так званий «зелений коридор», якщо він потрібен. У разі досягнення такої домовленості, російська армія зможе відступити, скажімо, з Криму чи з Луганська. Якщо ж домовленості про «зелений коридор» не досягнути, то тут командування ЗСУ має право діяти на власний розсуд. Втім, для ЗСУ знищення живої сили супротивника – це не мета, а спосіб досягнення мети. Метою ж ЗСУ в нинішній війні є звільнення українських територій.
3. Наративи у висвітленні міжнародної політики
Слід чекати, що російська пропаганда спробує створити й запропонувати росіянам, а також закордонній аудиторії, образ України, де всім керують військові, діють військові порядки та правила, а цивільному населенню жити в таких умовах важко й некомфортно. Крім цього, російська пропаганда знов оживить наратив про те, що «Україна перенасичена західною зброєю», а в цьому – її головний «гріх». Наче як з мирної, демократичної країни Україна перетворилася на «полігон для експериментів НАТО». Російська дипломатія з усіх сил намагалася ослабити військово-політичну співпрацю України із західними демократіями, а коли їй це не вдалося, цей напрямок роботи передали кремлівським пропагандистам.
4. Крим
З наближенням військ ЗСУ до території Криму, російська пропаганда, ймовірно, спробує перевести розмову про Крим в історичну площину. Ми пам’ятаємо, що напередодні війни і Володимир Путін, і його радник Владислав Сурков виступали зі статтями на історичні, світоглядні теми, в яких пояснювали своє схиблене розуміння України та її національної історії. Тепер же Кремль спробує за допомогою історичних аргументів нав’язати, насамперед, міжнародній аудиторії думку про те, що Крим – це історично російська територія, а місцеві мешканці вважають себе росіянами. Це буде робитися з розрахунку на те, що всі ті російські громадяни, котрих влада РФ завозила на територію Кримського півострова з 2014 року, теж будуть виступати з підтримкою подібного наративу в соціальних мережах. Український аргумент у відповідь на цей наратив може бути наступним: згідно з Конституцією України, Крим – це частина суверенної української території.
5. Донбас
У питанні ситуації на Донбасі російська пропаганда, до речі, не була аж такою креативною. З року в рік через різноманітні соціальні мережі вона транслювала один і той самий наратив: «ЗСУ обстрілюють житлові квартали Донецька». Ймовірно, маючи підготовлений грунт саме під наратив про «вбивства мирних жителів», будь-яке просування української армії на Донбасі буде зустрінуте істерією російської пропаганди про «злочини проти цивільного населення». Можна навіть уявити, як кремлівські пропагандисти, використовуючи технології створення відеофейків, показуватимуть, як артилерійські системи Himars гатять по мирних селах та містах Донеччини та Луганщини. Саме тому, можливо, звільнення території Донбасу варто супроводжувати коментарями очільників Міністерства оборони України, Офісу президента, де було би зазначено принцип поваги до прав людини, що лежить в основі стратегії ЗСУ і закріплено міжнародними документами та домовленостями.
